Важки, -ків, мн. Вѣсы небольшіе.
Верх, -ху, м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Вода так через верх ллється. з верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. через верх слухати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. 4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней міряються, чья очередь. — у неводі. Верхній край невода. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. А що буря верхи позривала. На дуба зліз, на самий вершечок. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. твоя хата, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. 7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. 9) Верхъ, излишекъ. Ум. вершок, вершечок.
Напрова́джувати, -джую, -єш, сов. в. напрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Наводить, навести, направлять, направить на что. Напровадив його на п'яну дорогу. 2) Наводить, навести много. Напровадив гостей повну хату. 8) Наговорить многое. Язиком намолов та напровадив усякої нісенітниці.
Обтріпувати, -пую, -єш, сов. в. обтріпати, -паю, -єш, гл. Отряхивать, отряхнуть.
Перевертень, -тня, м.
1) Отступникъ, ренегатъ. Тим часом католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити.
2) Выродокъ. (Вівці) перевертні продаються або вирізуються на лій.
Подогледжуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Досмотрѣться (о многихъ). Сокотухи наші до всього подогледжувались.
Потикатися, -каюся, -єшся, сов. в. поткну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) Спотыкаться, споткнуться. Ой поткнувся Нечаїв кінь на малу тичину. Взєвси джурі маленькому коник потикати.
2) Показываться, показаться. Ло батька боюсь і потикаться. Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, так і попсуємо.
Потрата, -ти, ж. Утрата, издержка. Лучиться, що чоловік зовсім дурни, а жінка вередлива та вигадлива. Тоді вже округ горе та потрата.
Потурати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Потворствовать, поблажать, мирволить. Ей, не потурай дитині змалечку, бо на старість з його не буде людей. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці.
2) Обращать вниманіе. У петрівку не можна всіх пісень співати, а ми не потураємо на те, співаємо всіх.
Хлібина, -ни, ж. Одинъ хлѣбъ, коврига Як печуть хліб, так виймають перву хлібину або книш і ламають. Заробив десять копійок, купив хлібину, приніс додому і ззіли утрьох.
