Бенкетарь, бенькетарь, -ря, м. Гуляка, любитель пировъ. Пани поробились домонтарями, бенкетарями.
Висипатися, -паюся, -єшся, сов. в. висипатися, -плюся, -пишся, гл.
1) Высыпаться, высыпаться. Висипався Хміль із міха та показав ляхам лиха.
2) Показываться, показаться, проростая, (объ усахъ, бородѣ). Висипався чорний ус.
Жорна́вка, -ки, ж. = жарнівка 2.
Зажо́н, -ну, м. = зажин.
Накла́дувати, -дую, -єш, гл. = накладати.
Никлий, -а, -е. Поникшій, съ опущенной головой, а переносно: печальный. Никлі ходять (воли), і їм погано, так як і мені.
Поганець, -нця, м.
1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється... а над нею, молодою, поганець сміється.
2) Язычникъ.
Санка, -ки, ж.
1) Полозь. Брацлав. у.
2) мн. Санки. Запряжу я коня в санки та поїду до коханки.
Уражати, -жаю, -єш, сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл.
1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу.
2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто. Моя виразка була зовсім загоїлась, та, бач, десь уразив, — вона знов і прокинулась. Помалу, братці! не вразьте моїх смертельних ран. Дума. Трудно рану гоїти, а не вразити.
3) Уязвлять, уязвить, оскорблять, оскорбить, обитѣть. Вона вразила мене словом лихим.
4) Поражать, поразить, удивить сильно. Молодих туляків незвичайно вразила краса Київа.
Щенюк, -ка, м. = щеня 1, 2.
