Відлітати, -таю, -єш, сов. в. відлеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. Од Цариграда-города ясний сокіл од літає. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати.
Голій, -лія, м. Брадобрей, цирюльникъ.
Зубило, -ла, с. Остроконечный молотокъ, которымъ рубятъ желѣзо кузнецы.
Й сз. = і, сз. (Cм.).
Микола́йчики, -ків, м. мн. Раст. = миколайки.
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. №71. Міркує той, хто нужду знає. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу.
Очуматися, -маюся, -єшся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Очумався вже в хаті.
Пірнач, -ча, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. Рейментарський пірнач.
Сторожити, -жу, -жи́ш, гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна.
Топка, -ки, ж. Небольшая форма для набиванія въ нее соли.
