Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зубик

Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБИК"
Вербочка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Верміян, -на, м. Армянинъ. Мнж. 155.
Гавза, -зи, об. Гнусливый человѣкъ, гнусливая женщина. Полт.
Дури́ти, -рю́, -риш, гл. Обманывать, дурачить. Що день Бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.
Дякі́внин, -на, -не. Принадлежащій дочери дьячка.
Заво́рситися, -ршуся, -сишся, гл. Нахмуриться. заворсилося на дворі. Небо въ тучахъ. Вх. Зн. 18.
Лоба́нець, -нця, м. Иностранная золотая монета. То не червінці, а лобанці. Зміев. у.
Понасмальцьовувати, -вую, -єш, гл. Намазать жирнымъ (во множествѣ).
Рідина, -ни, ж. Жидкость, жижица. Конст. у. Cм. рідота.
Царювання, -ня, с. Царствованіе. Так він думками благими нехай царство обіймає, щоб за його царювання жили праведні в покої. К. Псалт. 163.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.