Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зубик

Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБИК"
Д'адже́ж нар. (Вм. да аджеж) = Аджеж.
Захва́льшувати, -шую, -єш, гл. Заплутовать.
Йойк, -ку, м. Плачъ, вопль, стенанія.
Красивий, -а, -е. Придающій красоту. Прибігли до його трупу, покропили цілющою водою — він сціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ше кращий став. Мнж. 17.
Настромити, -ся. Cм. настромлювати, -ся.
Неосяжний, -а, -е. 1) Необъятный. 2) Недостижимый.
Пашіти, -шу, -шиш, гл. 1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить. 2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31.
Первісний 2, -а, -е. Первоначальный.
Прапірка, -ки, ж. Роговой отростокъ сзади надъ копытомъ двухкопытныхъ. Черк. у.
Проречисто нар. Краснорѣчиво. Проречисто казала далі й далі. Г. Барв. 429.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.