зубило

Зубило, -ла, с. Остроконечный молотокъ, которымъ рубятъ желѣзо кузнецы. Н. Вол. у. Грин. II. 3.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.

Випадкові слова

Гейса меж. Крикъ на воловъ: налѣво. Вх. Лем. 403.

повністю...

Зава́льковий, -а, -е. = завалистий.

повністю...

Рацький, -а, -е. = рачачий. Черк. у.

повністю...