Глас, -су, м. 1) = голос 1. Почула його глас. Коло їх двора а ні гласу. 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. 3) Звукъ.
Гомі́лка, -ки, ж. Голень. Ум. Гомілочка. Їжте курча, — беріть гомілочку.
Заюдови́ти, -влю, -виш (= зайудовити), гл. Сдѣлаться вдовымъ. Не єсть ти мені мати — лютая змія, мене молодого заюдовила.
Здви́жжя, -жя, с. = здвижовина.
Зірка́тий, -а, -е. Большеглазый. Зіркатий чоловік. зіркатий мак. = зіркач.
Малові́рний, -а, -е. Маловѣрный. Бог зодягатиме вас, маловірні.
Міду́нка, -ки. Cм. медунка 3.
Охолонути, -ну, -неш, гл. Похолодѣть. Я так і охолов, як забачив вовка. Ті як почули, — так і охололи, що й слова не вимовлять.
Плоска, -ки, ж. Плоская бутылка. Парубки беруть плоски в дзебні.
Шадровий, -а, -е. Съ трещинами.
