Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зубець

Зубець, -бця́, м. 1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. Шух. І. 166); сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды. Шух. І. 122. Гол. Од. 56. 2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части. МУЕ. III. 39. 3) мн. зубці. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Котл. Ен. І. 18. Ум. зубчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЕЦЬ"
Вельбіб, -бобу, м. Родъ крупныхъ бобовъ. Вх. Лем. 396.
Зи́мки, мок, ж. мн. Снѣга. Шух. І. 202. Ой шов я в полонину, — тіжки зимки вбили. Шух. І. 198.
Зірк! меж. = зирк!
Палитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Жечься. 2) Горѣть. У грубі вже палиться.
Плішити, -шу́, -шиш, гл. 1) Вбивать клинья для скрѣпленія. Плішити сокиру. 2)рибу. Оглушать ударомъ палки находящуюся подо льдомъ рыбу.
Покусатися, -саюся, -єшся, гл. Покусаться. Свої собаки: покусаються і перестануть. Ном. № 9451.
Пообмивати, -ва́ю, -єш, гл. Обмыть (во множествѣ). Пообшивав ноги. Єв. І. XIII. 12.
Турбанина, -ни, ж. Безпокойство, хлопоты. Турбанини багато було.
Хоровитість, -тости, ж. Болѣзненность. Желех.
Швирдиць! меж. Швырь! Поніс попа до річки, та з мішка швирдиць! Тільки вода забулькотіла. Драг. 158.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.