Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зуб

Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. ІІ. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. І. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) вовчі зуби. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. Ум. зубик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБ"
Бублишниця, -ці, ж. = бублейниця.
Вичовгти, -гну, -неш, гл. Выйти (шаркая ногами). На світанні вичовг з хати на двір.
Волохач, -ча, м. 1) Мохнатое существо. 2) Раст. Amarantus retroflexus L. ЗЮЗО. I. 111.
Гряни́чка, -ки, ж. Ум. отъ гряни́ця.
Засурми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Н. п. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. І. 159.
На́вороти нар. Возвращаясь снова. Пак підемо навороти Моченюка драти. Гол. І. 160.
Обмоскалити, -ся. Cм. обмоскалювати, -ся.
Путера, -ри, ж. Деревянный сосудъ для приготовленія овечьяго сыра. Вх. Зн. 58.
Урочища, -чищ, м. мн. Ув. отъ уроки. Грин. II. 33.
Штрикнути, -кну, -неш, гл. Однокр. отъ штрикати. Кольнуть, пырнуть, ткнуть. Ото баба як штрикне його штилем, то так рана і є. Рудч. Ск. І. 53.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.