Бурчак, -ка, м.
1) Журчащій ручей.
2) Струя проточной воды, текущей съ шумомъ. Дзюркотання весняного струмочка-бурчака. Ум. бурчачок.
Замгну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Вздремнуть, задремать. «Ну лишень, жінко, я трошки заміну, а ти мені піськай». Ліг ото собі й заснув. Чи спали люде, чи ні, а наш крамарь як що замінує, то й гаразд.
Зм'яти, зімну, -неш, гл. = зімняти. Да покуль батеньку я в'єднав, я свою шапочку стер та зм'яв.
Зупинка, -ки, ж.
1) Остановка.
2) Знакъ препинанія.
Луто́к, -тка, м. 1) Молодое липовое деревцо. 2) Лыко молодой липы. Піти надрати лутків на личаки.
Межува́тися, -жуся, -єшся, гл. Размежевываться.
Під'їзжати, -жаю, -єш, гл. = під'їздити.
Пруття, -тя, с. соб. отъ прут. Роспустили верба листя, а береза пруття. Пішло щастя в ліс по пруття. посл. ум. пруттячко.
Тис, -су, м. Раст. Taxus baccata L, тиссъ.
Трепнути, -ну, -неш, гл. Тряхнуть. Ввечері, кінчаючи роботу, молотники казали: — ні, ще на вдову, — Еге, еге, трепнімо хоч снопів з пять. Cм. тріпнути, -ся.
