Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згонити

Зго́нити, -ню, -ниш, гл. 1) = зганяти. Бідний брат став їх згонить, — вони не встають. Рудч. Ск. II. 135. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. Мир. ХРВ. 39. 2) Очищать зерно, уже провѣянное, отъ кусочковъ колоса, соломы и пр. Та він то навіяв і велику купу, та ше не згонив. Брацл. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОНИТИ"
Жолудо́вий, -а, -е. Желудовый. Жолудовий персток.
Закля́сти, -ся. Cм. заклинати, -ся.
Золотопера, -ри, ж. Раст. Juneus effusus. Шух. І. 21.
Квок! I меж. = кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок! Загад.
Моторува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = моторити. Покійний наш батько по всяк час моторував собі. Сказано — моторяча людина була. Харьк. г.
Односумний, -а, -е. Единомышленный.
Полустав, -ва, м. Святцы, молитвенникъ съ мѣсяцесловомъ.
Поспивати, -ва́ю, -єш, гл. Надпить. Кішка глечики поспивала. Харьк. г.
Роспалатися, -лаюся, -єшся, гл. 1) Начать сильно пылать. Пожар удвоє розгорівся, роспалався до самої хмари. Шевч. 180. 2) О человѣкѣ: зардѣться, сильно покраснѣть, разгорѣться. Г. Барв. 340.
Уконтентовувати, -вую, -єш, сов. в. уконтентувати, -тую, -єш, гл. 1) Удовлетворять, удовлетворить. Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його вконтентувати. Кв. 2) Угощать, угостить. Добрих послав тобі Господь гостей, та чим то їх уконтентуєш? К. ЧР. 245.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.