Воліти, -лію, -єш, гл.
1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі.
2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенні поминати. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати.
Гейс! меж. Крикъ на воловъ: впередъ! Cм. гейсь.
Калічений, -а, -е. Искалѣченный... Підняв руки калічені до святого Бога.
Охвірний, -а, -е. Пожертвованный. Охвірний образ.
Падковитий, -а, -е. Усердный, ревностный. Падковитий до худоби, до хазяйства.
Піднебення, -ня, с. 1) Небо, Palatum durum. Та так учепиться за язик, то за піднебення, що ніякою силою її й не відірвеш. 2) Сводъ въ печи; также въ гончарной. Cм. сльоси.
Розгикатися, -каюся, -єшся, гл. Много икать.
Розшайнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Разлиться; разсыпаться; разлетѣться. Зелене вино розшайнулося, розшайнулося по тісовім столі.
Спадщина, -ни, ж. Наслѣдство.
Ширший, -а, -е. Сравн. степ. отъ широкий. Широкий лист на ялині, а ще ширший на дубочку.
