Висмикатися, -каюся, -єшся, сов. в. висмикнутися, -нуся, -нешся, гл. Выдергиваться, выдернуться. Висмикнувся кінець мотузка.
Залі́м И Зало́м, -ло́му, м. 1) Изгибъ, кривизна. 2) Поворотъ (рѣки, дороги). З) Переломъ. 4) Карнизъ. 5) = заве́ртка 1. Це залом у житі. Бог його знав, хто оце наробив? Заломило, — ми й лишили. 6) Залом. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ лежитъ буреломь. Корови і воли пасуть... у за́ломах — лісах, де лежить поламане дерево.
Мере́ндзати, -джу, -джиш, гл. Пережевывать, отрыгать жвачку. Віл мерендже.
Напропуд нар. Напроломъ, напрямикъ.
Огавно нар. Сильно, очень. Огавні ся хвалил.
Своїти, свою, -їш, гл. Присваивать. Платочок був наш, обох, а вона тепер його своїть.
Сучак, -ка, м. Щенокъ. Здорові, сучаки!... А що ви не орете?
Хмереччя, -чя, с. 1) Вѣтви, отрубленныя съ дерева. 2) Чаща лѣсная.
Хухрити, -рю, -риш, гл. = лузати. Хухрити насіння.
Штиб, -бу, м. 1) Форма, манеръ, образецъ. Cм. штем, шталт. Зроби, мені на такий штиб. Писання не того штибу, який, вживається тепер в книжках. Ламати язик на татарський штиб. (Одежа) шилась своїм тутешнім штибом і не дуже то вкидалась у чужину. 2) Мелко истертый уголь.
