Даву́чий, -а, -е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад.
Лаба, -би, ж. 1) = лапа. Медвідь лежит, догори лаби держит. 2) Ножки въ козлахъ и пр. Cм. ремісник. 257. Ум. лабка.
Попович, -ча, м. Поповичъ, сынъ попа.
Поскуплювати, -люю, -єш, гл. Собрать вмѣстѣ. Поскуплюй чергове козацтво.
Похамаркати, -каю, -єш, гл. Побормотать.
Притин, -ну, м. Убѣжище, пристанище. Рветься душа, бо нема для неї притину на землі.
Протанцювати, -цюю, -єш, гл. Протанцовать, проплясать. Аж до межигорського Спаса протанцював сивий.
Рад, -да, -де = радий. Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Різницький, -а, -е. Мясничій. Цехи: різницький, коновальський. Худенький, як різницький стовпчик.
Сільниця, -ці, ж. Солонка. Ум. сільничка.
