Ай! I, меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли.
Гайдуцький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гайдуку 1.
Гатити, -гачу, -тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Я греблю гачу. Хоч греблю гати. (Так много). 2) Накладывать въ большомъ количествѣ. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. І ногами товче, і пулами гатить. 4) Стрѣлять сильно, напр. изъ пушекъ. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили.
Доси́пувати, -пую, -єш, гл. = I. досипа́ти.
Заплі́шування, -ня, с. Заклиниваніе.
Налюби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Налюбиться. Коли тя ся налюбити, молодий Василю.
Прикоротчати, -чаю, -єш, гл. = прикоротити. З панським свого язика не рівняй: коли довгий, так прикоротчають, коли короткий, так витягнуть.
Розмовний, -а, -е. Разговорный.
Хопитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Хватиться, ухватиться. І за соломину хопиться, хто топиться. 2) Разростаться. Хопится хваст.
Хухкати, -каю, -єш, гл. = хухати.
