Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Ану-ну! Попробуй только!
Же́рдка чаще же́ртка, -ки,, ж. 1) Вѣшалка для платья въ сельскихъ хатахъ: жердь, за оба конца веревками подвѣшенная къ потолку вдоль задней стѣны надъ полом (нарами для спанья). Жердка бываетъ и въ коморі. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. 2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 3) Въ ралѣ: жердь, къ переднему концу которой прикрѣплено ярмо, а къ заднему (съ разсохой) — колода съ зубьями. Ум. же́рдочка.
Завдові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Овдовѣть. Малою заміж пішла, та ще й молодою завдовіла. Чом ви, цвіти, рано забіліли, я молода завдовіла.
Зашепота́ти и зашепоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Зашептать. Зашепотіли люде.
Капник, -ка, м. Въ плугѣ то-же, что и ужва. Придолоб плуга причіплений капником до колісниць.
Кисет, -та, м. Кисетъ. Плели з ниток якісь кисети на тютюн.
Січовик, -ка, м. Житель Сѣчи, запорожець.
Ставидло, -ла, с.
1) = ставище. На ставидлі коні пасуться.
2) Вешнякъ (у шлюза), подъемная дверь, шлюзъ (въ прудѣ).
Тряскати, -каю, -єш, гл. Хлопать. Аби Біг ласкав, а батіг тряскав.
Ходьба, -би, ж. Ходьба. Рук не чула, несучи дитину, ноги дуже боліли од ходьби.
