Гру́н, -на, м. Холмъ, возвышенное мѣсто, горка. Ум. Груно́к. На грунку стояла.
Дій IІ, до́ю, м. Доеніе, удой. Чи буде ж у нас корова добра, як запрягять її? От німець держе корову для дою тіки, то й добра буде.
Задери́куватий, -а, -е. Задорный.
Зіхо́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. зійтися, йду́ся, -дешся, гл. 1) Сходиться, сойтись вмѣстѣ. Чи не зійдемося, чи не зострінемося хотя голосочком. Кому на горе ідеться — велика дірка, та мала латка: і туди тягни, і туди тягни, — не зіходиться. 2) Подниматься, подняться. Зараз ся зійшла вітровая хвиля.
Корч, -ча, м.
1) Пень.
2) Кусть. Тілько при долині дви корчі калини. Ум. корчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу.
Мири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мирить, примирять. 2) Мириться (съ кѣмъ, чѣмъ). Не мирити. Ссориться. За кису світ увесь не мирить.
Мідни́ця, -ці, ж. Мѣдный тазъ. ; 2) Деньги. Получила вона дару три мідниці (три гривні).
Перси, перс, с. 1) Грудь, груди. А та кобила і пха персами назад віз. Та дай же ти, пане, сіна по коліна, а вівса по перса. 2) Перси. Нагрудникъ.
Скіпа, -пи, ж. Щепка. Висох як скіпа. Ум. скіпка, скіпочка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Скіпочку засвітила.
Хрокнути, -ну, -неш, гл. Хрюкнуть. Кабан хрокнув.