Вишній, -я, -є. Верхній. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру.
2) Вышній. Господи вишній, чи я в тебе лишній?
Газ, -зу, м.
1) Газъ.
2) = гас.
Дідува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Быть дѣдомъ; жить дѣдомъ. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожемъ на бахчѣ. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Оце я на баштані дідую.
Ду́лечка, -ки, ж. Ум. отъ дуля.
Кланятися, -няюся, -єшся, гл.
1) Кланяться. Инший в ноги кланяється, а за п'яти кусає. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів.
2) Покланяться. І ми ся тобі кланяєм, ім'я твоє узиваєм.
3) Привѣтствовать. Кланяюсь їм низьким поклоном, приятним словом.
Піч, пе́чі, ж. Печь. Піч наша регоче, коровая хоче. мовчи, бо піч у хаті. Молчи, — есть лишніе люди. піч гончарська. Обжигальная печь для посуды. Ум. пічка.
Побілитися, -лю́ся, -лишся, гл. Побѣлѣть.
Супитися, -плюся, -пишся, гл. Хмуриться. Омелько пє та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі. А стара супиться та бурчить.
Уклепатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Не впопадъ что либо сказать, сдѣлать, ошибиться. Як його зовуть? Хома. — Не вклепались же, каже, й ви, що йому таке ім'я дали: він на Хому й походив. 2) По ошибкѣ принять лицо неизвѣстное за извѣстное. Бачу, що панич знакомий, та щоб не вклепатись, роспитався у людей, звідки воно єсть.
Хлиснути, -ну, -неш, гл. Хлебнуть. А деякі так так хлиснули, що де упали, там заснули. Хлиснути.... з горшка шег юшки. вже двірсько́ї поливки хлиснув! Уже попробовалъ жизни на барскомъ дворѣ.