Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

єниченько

Єни́ченько, -ка, м. Ум. отъ яничар? Турки-єниченьки. АД. І. 148.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 468.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄНИЧЕНЬКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄНИЧЕНЬКО"
Білий, -а, -е. 1) Бѣлый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84. 2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. Н. п. Взяв білу сорочку. Драг. 4. 3) білий світ. Мiръ Божій, бѣлый свѣтъ. Хведір умер, сама осталась на білому світі. нудити білим світом. Томиться, тосковать. Не співає; як сирота білим світом нудить. Шевч. 4) білий день. Полный разсвѣтъ. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день на дворі. 5) білий тиждень. Страстная недѣля. Чуб. ІІІ. 13. Маркев. 4. 6) біла челядь. Женскій полъ. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Гол. І. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. І. 109. 7) біла рядовина. Cм. рядовина 1. Вас. 168. 8) по білому співати. Пѣть по церковному. Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що співають. Новомоск. у. 9) біла білява. Въ загадкѣ: береза. Біла білява перед Богом стояла. Ном. 10) біла. О монетѣ: десятикрейцеровая монета. Галиц., Ум. біленький, білесенький.
Ватралька, -ки, ж. Родъ кочерги, но не загнутой, а лить разширенной и расплющенной на концѣ. Вх. Лем. 395.
Картатий, -а, -е. Клѣтчатый. Картату плахту червоною окравкою підперезала. ЗОЮР. II. 290. А де твої, дочко, картатиї плахти? Чуб. V. 582.
Кукільчик, -ка, м. Ум. отъ кукіль.
Навкула́чки нар. На кулачки. Виходъ же завтра навкулачки. Котл. Ен. IV. 47.
Підгилювати, -люю, -єш, сов. в. підгили́ти, -лю, -лиш, гл. Подбрасывать, подбросить мячъ для удара палкою (гилкою). КС. 1887. VI. 459.
Позводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и звести, но о многихъ или многомъ. Заходилась тоді смерть біля песиголовців... чисто їх позводила з світу. Драг. 2. Усе наше добро позводив. Г. Барв. 473. Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів. Чуб. II. 568.
Постригати, -га́ю, -єш, сов. в. постри́гти, -жу́, -же́ш, гл. 1) Стричь, остричь. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась. Кв. 2) Постригать, постричь (въ монахи). постригти в брехуни́ = пошити в брехуни. Шевч. О. 1861. X. 9.
Продзьобати, -ба́ю, -єш, гл. Проклевать.
Слутити, -чу, -тиш, гл. Дѣлать слутим. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЄНИЧЕНЬКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.