Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

економ

Еконо́м, -ма, м. = оконом. Посіпака економ.... нарід катував. Гн. II. 174.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 464.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЕКОНОМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЕКОНОМ"
Більшити, -шу, -шиш, гл. Увеличивать.
До I пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. І. 141. 2) Къ. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, Боже, здоров'я. Чуб. І. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк. Левиц. 3) Въ. Ходи зо мною до кімнати. Мет. Приймати до рук. Ішов до церкви. Грин. І. 153. Запріг до плуга волів. ЗОЮР. II. 30. Своій матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Мет. 346. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. Мет. 388. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Дума. Важкий до ходу. Н. Вол. у. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Ном. Любі, милі до розмови. Мет. Дам тобі пораду до життя. Шейк. 6) Съ. Цвіт калину ламала та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Лавр. 1. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. Чуб. о панів — пан, до мужиків мужик. Ном. № 5879. 7) За. Узятися до роботи. Бояре до шабель! Грин. ІІІ. 546. До науки бралися. О. 1861. І. 322. 8) До въ соединеніи со многими словами образуетъ выраженіи, означающія неопредѣленно большое количество. До бі́са (Ном. № 12304), до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, дога́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на (Млр. л. сб. 81), до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Шевч. 178. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. У нашій слободі москалів до напасти. Екатер. г. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. Павлогр. у. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпѣть, до высшей степени. 10) До-ві́ку. Повѣкъ, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. Ном. № 9941. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. Н. п. 11) До-гу́рту. Ко всѣмъ остальнымъ. Зношу свою копійчину до гурту. Кв. 12) До-ді́ла. Какъ слѣдуетъ, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. Ном. 13) До душі́. По душѣ. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. Лавр. 4. 14. До заги́ну. До смерти. К. Досв. 121. Будем битись до загину. К. Досв. 130. Любить до загину. Млр. л. сб. 59. 15) До ґру́нту. Совершенно, до основанія. 16) До кри́хти. До крошки, все рѣшительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. Васильк. у. 17) До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. Въ одно мѣсто; вмѣстѣ. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Ном. № 9023. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Макс. Вершечки докупи схилились. Млр. л. сб. 215. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,.... вони згадали.... 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До любо́ви: а) = До сподоби. Весіллє одгуляли тихо, да до любови. Г. Барв. 96. б) Съ любовью. Кріпко до любови поцілувались. Г. Барв. 80. 19) До мі́ри. а) По мѣркѣ. Оті вікна пороблено до однії міри. Лубен. у. б) Умѣренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. Лубен. у. 20) До-мі́ста. Въ одно мѣсто. 21) До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. К. Хм. 60. 22) До-ни́зу. Внизъ. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. Чуб. ІІІ. 103. 23) До па́ри. Подъ пару; подъ стать. МВ. І. 7. 24) До послі́дку. Окончательно, до конца. 25) До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Ном. № 13066. Не до-прикладу хавчить. Гліб. 36. 26) До-пуття́. Какъ слѣдуетъ. 27) До-ре́шти. Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають. 28) До сподо́би. По вкусу, по сердцу. 29) До цури́. До тла, до основанія, до послѣдняго кусочка. Усе згоріло до цури. Харьк. Усе позабірали до цури. 30) До ця́ти. До малѣйшей подробности. 31) До ча́су. На время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. Ном. № 1450. 32) До-чми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. Котл. Ен. 33) До-ще́нту. До основанія. Недостающія здѣсь выраженіи подобнаго образованія Cм. на коренное слово.
Матінкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Часто говорить: ох, матінко! Ох, матінко! — тут шепче, оха матінкує (баба-шептуха), а там на здобич погляда. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Платити, -чу́, -тиш, гл. Платить.
Поблагословитися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) Получить благословеніе. Я підійшов поблагословитись. Св. Л. 10. 2) Перекреститься передъ началомъ дѣла. Г. Барв. 391. Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась в печеню. ЗОЮР. І. 3.
Повертати, -та́ю, -єш, сов. в. поверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. І. 25. 2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц. І. 3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325. 4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. у нівець повернути. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. повернути на користь. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.
Попіля нар. = побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя. Гол. II. 29.
Скіплина, -ни, ж. = скіпщина. О. 1862. І. 60.
Убігати, -га́ю, -єш, сов. в. убігти, -жу, -жи́ш, гл. 1) Вбѣгать, вбѣжать. Убігла в сіни і замкнулась. Чуб. 2) Только несовер. в. Гоняться, ухаживать. Він за нею дуже вбігає. 3) Пробѣгать, пробѣжать. Пятьсот верст убігли. Рудч. Ск. І. 72. 4) Погружаться, погрузиться, вбиваться, вбиться. Як ударить (бабу ягу), так вона так під руки і вбігла в тік. ЗОЮР. І. 52.
Цяцькування, -ня, с. Украшеніе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЕКОНОМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.