Да́рбенний, -а, -е. Дарственный. У нас земля дарбенна, ми живемо на дарбенній землі, що поміщик наділив.
Дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сеньки, дибу́сі Cм. II. Дибки.
Зіхожа́ти, -жаю, -єш, гл. = зіходити.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Киці-баба. Игра въ родѣ жмурокъ. Хто баби не веде, того киці-баба поведе. А колись, каже, ви так з ними вигравали в хрещика та в киці-баби.
Корольский, -а, -е. = королівський. Іде він проз корольский двір.
Масля́р, -ра, м. Продавець масла.
Потекти, -течу́, -че́ш, гл. Потечь. Ріки... потечуть.
Поцупити, -плю, -пиш, гл.
1) Потянуть, потащить.
2) Утянуть, утащить.
3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я и осміхнувся.
Стебочка, -ки, ж. Ум. отъ стебка.