Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дяченко

Дяче́нко, -ка, м. Сынъ дьячка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 463.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯЧЕНКО"
Борщувати, -щую, -єш, гл. Ѣсть борщъ. Будем борщувати, коли дали борщу. Зміев. у.
Властиво нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = власне.
Зви́чме нар. = звичайно 3. Звичме, московська напасть. Ном. № 847.
Мусяндровий, -а, -е. ? Скільки бідні школяри муки приймуть, поки вивчуть сі мусяндрові вірші. О. 1862. VI. Зъ нар. уст. 53.
Переконати, -ся. Cм. переконувати, -ся.
Прилагоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. прила́годитися, -джуся, -дишся, гл. Приготовляться, приготовиться. Він прилагожується на ярмарок. Камененец. у.
Сапун, -на, м. Въ загадкѣ: носъ. Чуб. І. 307.
Цина, -ни, ж. Олово, цинкъ. Желех.
Шпаркий, -а, -е. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. «Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь», — з жалем промовив січовик. Стор. МПр. 11.
Шуканина, -ни, ж. Поиски.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯЧЕНКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.