Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виломити, -млю, -миш, гл. 1) Выломать, отломать. Вищиплю, виломлю клиновий лист. Мет. 297. 2) Сломать. Як була я в лужку, виломила ніжку. Рудч. Ск. II. 34.
Віджухаритися, -рюся, -ришся, гл. Отдѣлаться. Насилу віджухарився від десятника.
Ґоспода́рський, -а, -е = Господарський. Жид з гиндлю жиє. Він до ґосподарської роботи це вдалий. ЕЗ. V. 200.
Зорениця, -ці, ж. = зориця. Козел. у.
Лошачо́к, -чка, м. Ум. отъ лошак.
Міцни́й, -а́, -е́ 1) Мощный, сильный, крѣпкій. Скарай мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Під сивим волоссєм притаїлась здорова, міцна, запекла і правдива душа. Левиц. І. Осавула спав міцним сном. Левиц. І. Міцного напитку не питиме. Єв. Л. І. 15. 2) Прочный. Міцний, як з клочча батіг. Ном. № 13135.
Надходи́ти 2, -джу́, -диш, гл. Повредить немного отъ хожденія обувь, одежду.
Перетерти, -ся. Cм. перетирати, -ся.
Пле́мня, -ня и -мени, с. = Пле́м'я. Одна дорога до отця, до матки, а друга дорога до роду, до племня. Грин. III. 594.
Швиндати, -даю, -єш, гл. = швендати. Москалі так і швиндають по базарю. О. 1862. І. 40.