Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!
Двигті́ння, -ня, с. Сотрясеніе, дрожаніе.
Зазива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зазва́ти, -ву́, -ве́ш, гл. Зазывать, зазвать. У світлиці кам'яниці зазивала. Дума.
Какарішник, -ка, м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.
Ложи́ти, -жу, -жиш, гл. Класть. Батько цілує хліб і ложить на столі. Діток спати ложити. Котре дерево усохле, то не можна його ложити, шоб сад не всихав. Я за свиту карбованця ложу.
Морґу́лька, -ки, ж. Ум. отъ морґуля.
Наряджа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. нарядити, -джу, -диш, гл. 1) Приготовлять, приготовить, приводить, привести въ порядокъ, устроить. Нарядім він новий серп пшениченьку жати. Ми йому ґанки нарядили. 2) Убирать, убрать, наряжать, нарядить. Не за для тебе сю калину садили, а за для тебе дівку нарядили. 3) Снаряжать, снарядить, назначать, назначить. 4) нарядити дитину. Выраженіе, имѣющее смыслъ: сдѣлать ребенка. Було й цілуємось, захилившись за двері, а тут не стямилась, як і дитину нарядили. 5) нарядити перекір. Сдѣлать наперекоръ, сдѣлать вопреки чему. А я тобі, моя мати, перекір наряжу: повну хату, ще й кімнату женихів наведу. 6) нарядити ціну. Назначить цѣну. Взяли тому коню ціну нарядили, півтораста карбованців та й чотирі.
Носак, -ка, м. 1) Носокъ сапога. Вдарив його носаком. 2) Ударъ по носу 3) Носильщикъ.
Урозсип нар. Вразсыпную. Од його всі врозсип, як голуби од шуліка.
Хвалюші, -люш, ж. = валюша.
