Горо́х, -ху, м. Горохъ. Як бачились у горосі, та й досі. Хоч горохом об стіну, а він усе своє. Як горо́х при доро́зі. Плохо, скверно. Живу, як горох при дорозі. Як горо́хом. Быстро, скороговоркой. Засипав, як горохом у бочку. Коло́чений горо́х. Кушанье: растертый горохъ въ видѣ киселя. Гороби́ний горо́х. Раст. a) Onobrycis gracilis Bess. б) Vicia villosa L. Cм. Горобиний. 4) Миши́ний горо́х. Раст. Vicia sativa L.
Заревти́, -ву́, -ве́ш, гл. 1) Заревѣть, издать ревъ. Лев заревів. Арена звірем заревла. Ой заревло на порозі телятко. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Море повстало і заревло. . Зашуміла вода й заревла. Заревла страшенна буря. Заревли великі дзвони. І знову ліри заревли. 2) Заревѣть, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова.
З'ї́ди, -дів, м. мн. и з'їдини, -дин, ж. мн. Остатки корма травоядныхъ домашнихъ животныхъ.
Канцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До канцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Ум. канцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь.
Настачитися, -чуся, -чишся, гл. = настачити. Прядева на вірьовки не настачишся.
Натиня, -ні, ж. Стебель, ботва (картофельная).
Угодник, -ка, м. Угодникъ.
Усідати, -даю, -єш, сов. в. усісти, усяду, -деш, гл.
1) Садиться, сѣсть. Летить ворон з чужих сторон, на могилі усідає. Не вспів козак Нечай на коника всісти.
2) Обсѣдать, обсѣсть. Гайвороння чисто всіло дерева.
Царяградка, -ки, ж. Родъ турецкой бутылки. Демко вже достав царягрядку — така була в його не з малих пляшечка жбанком, — од якогось турчина чи що собі придбав.
Щастя, -тя, с. Счастье. В щасті не без ворога. Грошей багацько, а щастя мало. щастя-доля. Счастливая судьба. Нивоньку об'їжжає, щастя-доленьку має, рано з поля збірає. Ум. щастячко.