Гнузда, -ди, ж. Чаще употребляется Ум.: гнуздечка. Взяла коня за гнуздечку. Части: вудила — удила, одинъ конецъ которыхъ имѣетъ баранчик, которымъ и зацѣпляется за кільце; ремень поверхъ морды внизу — нахрапник, вверху налобник, застегивающійся подъ шеей — підбородник.
Зво́дини, -дин, ж. мн. 1) Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что послѣ первой свадебной ночи сваха, дві прида́нки і дружко́ весі́льний входять у комо́рю и заставляютъ новобрачныхъ встать (зво́дять молоди́х), затѣмъ одѣваютъ новобрачную, удостовѣряя но знаку на сорочкѣ ея невинность до брака. 2) = зводи.
Кудель, -лі, ж. = куделя. Очі як небо сині, а коса як кудель.
Натуркування, -ня, с. Наущенія, наговоры.
Петля, -лі, ж. Петля. Ум. петелька.
Пороскисати, -саємо, -єте, гл. Размокнуть (во множествѣ). Погані чоботи вдалися: небагато й походив по грязі, а чисто пороскисали, вода крізь ремінь іде.
Посердитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Посердиться.
2) Поссориться. Розділивши батьківське добро, обидві сестри посердились.
Реміння, -ня, с. соб. Ремни. За невміння деруть реміння. Ум. реміннячко.
Тулубець, -бця, м.
1) Ум. отъ тулуб.
2) Внѣшняя оболочка, покровъ. Кавун щось вигризло, тільки тулубець остався. Аж там лежить жаб'ячий тулубець.
Укарамшити, -шу, -ши́ш, гл. Стащить. Де це ти, чоловіче, взяв? — Мовчи, жінко! це я укарамшив у пана, як ходив до кімнат.