Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Догріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. догребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. Догребаться, догресться.
Єрепу́д, -да, м. Малорослый, но тяжелый человѣкъ.
Зашуборта́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. Зашумѣть, застучать.
Компанист, -та, м. Товарищъ. Хоч старий, а не цурається давніх компанистів.
Ма́рити, -рю, -риш, гл. Грезить, мечтать. Поетична душа марила.
Нуда, -ди́, ж. 1) = нуд 1. Де люде, там нуди. Що там росказувати? Нуда така! Коли б я була така погана, як оце дзеркало показує, то я б з нуди вмерла б. 2) = нуд 2. Серце б'ється, дак нуда така візьме.
Одначе нар. = однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать.
Потровити, -влю́, -виш, гл. Употребить на кормъ. Потровив солому скотиною. Ні, він травою потровить (т. е. не выкоситъ на сѣно, а выпасетъ).
Утеча, -чі, ж. = утік.
