дійник
Дійни́к, -ку́, м. 1) = Дойняк. 2) = Дійниця.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 390.
Том 1, ст. 390.