Берлин, -на, м. Карета. Їде шляхом до Київа берлин шестернею. Так розжився, що було берлином їздить. Будка з вікнами і коні впростяж.
Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Визиватися, -ваюся, -єшся, гл. Браниться. Зачали ся визивати.
До́ки и док, нар. 1) Доколѣ, до какихъ поръ. Доки тобі пустувати? Доки буду мучить душу і серцем боліти? 2) Пока. Доти лях мутив, доки не наївся. Доти-м я тебе вірно кохала, доки-м нещирість твою дознала. До́ки те́плий. До полусмерти (бить). (Бив) доки теплий. Не до́ки. Не безъ конца же. «Пора б уже їх в хату звати», — сказав я старостам своїм, — «та молодих за стіл сажати, — не доки тут стояти їм!» Добре було нашим батькам на Вкраїні жити, док не знали наші батьки панщини робити.
Жва́вість, -вости, ж. Живость. Зоя дивувалась, де набралось стільки жвавости, спритности в того Тараса. Вилучили всю жвавість з дитини.
Зложити, -жу́, -жиш, гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. руки зложити. Умереть. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. неславу зложити на кого. Обезславить. На мене неславу зложили. кожух зложити. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили.
Мазунча́, -чати, с. Балуемый ребенокъ, любимець. Ум. мазунчя́тко.
Набу́ти, -ся. Cм. набувати, -ся.
Покутати, -таю, -єш, гл. Убрать, прибрать. А я вже.... скрізь покутаю як треба.
Розний, -а, -е. и пр = різний и пр.
