Відстоювати, -стоюю, -єш, сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Сідайте, бо ноги відстоїте. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював.
Гу́ркнути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Cм. Грюкнути. 2) Крикнуть басомъ. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом.
Напи́лий, -а, -е. Пьяный, хмѣльной. То безбожні бесурмени теє зачували, напилого козака зараз познавали.
Отчизний, -а, -е. Отечественный. Ворога отчизного скараймо.
Подільчивість, -вости, ж. Подѣльчивость, готовность уступить.
Припадатися, -даюся, -єшся, сов. в. припастися, -ду́ся, -дешся, гл.
1) Доставаться, достаться, приходиться, прійтись. Турки село зрабували, громадами людей гнали.... припалася зятю теща. Ходім, браттє, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браттє, припадеться.
2) Случаться, случиться, прійтись. Щось ся псові припало, що бреше.
Розбола, -ли, ж. Причина, начало боли. Ой розбола серцю мому, як вечір настане.
Спритискувати, скую, -єш, гл. Тѣснить.
Тиранити, -ню, -ниш, гл. Тиранить.
Шкурат, -та, м. Кусокъ кожи. Дметься, як шкурат на огні. Ум. шкурато́к. Постоли з шкуратка.
