Бідкуватися, -куюся, -єшся, гл. = бідкатися. А я так бідкуюся — чи вже вони поїхали, чи й досі ні.
Дяченя́, -ня́ти, м. Ребенокъ дьячка. Душенини доволі, а їсти ніколи: потерпіте, дяченята, до божої волі.
Еге́ нар. 1) Да. Віддав ти їй? — Еге. Еге, як би то так. 2) Вѣдь. Еге, ти прийдеш до нас сьогодні ввечері? Еге, так? Вѣдь такъ? У вас, здається, ні перед собою, ні за собою? Еге, так? 3) Да, какъ-бы не такъ. «Оце, каже, увесь скот зганяю та поб'ю та їсти буду.» — Та буде з нас і одного, — змій йому каже. — «Еге! ти наїсися, а я ні». «Ходім, Рябко!» — Еге, ходім! Не дуже квапся, сам принеси сюди! 4) Выражаетъ тщетность ожиданія чего либо или удивленіе по поводу обнаружившагося. Еге, побігли вже кози в лози! Еге, ся на обидві кована.
Ля́гмо, -ма, с. = лягови. От як у добре лягмо і приліта змій. Іде селом — а ні телень, хоч би тобі собака гавкнув, а воно були пізні лягма.
Ма́тушка, -ки, ж. 1) Попадья. Вона була дуже схожа на сельську матушку. 2) Игуменья, начальница въ монастырѣ. Ум. матушечка.
Пласт, -ту, м. Слой.
Примовляння, -ня, с.
1) = приказування.
2) = примова.
Скаралуща, -щі, ж. Скорлупа.
Схибитися, -блюся, -бишся, гл. Уклониться въ сторону, отскочить. Не повалений на місті (кулею) кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубає пластуна, як не вспіє схибитись.
Умиваний, -а, -е. Умытый. Наша Галя як краля, — та душа не вмивана.
