Гонча́рь и ганча́рь, -ря́, м. 1) Горшечникъ; выдѣлывающій, продающій глиняную посуду. — бі́лий. Выдѣлывающій гончарныя издѣлія изъ глазури. 2) Гончарь. Раст. Lycopodium clavatum. Ум. Гонча́рик.
Жи́чка II, -ки, ж. Ум. отъ жиця.
Каблук, -ка, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гребінь. . 3) Лука въ сѣдлѣ. Cм. облук.
Пачкарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься контрабандой.
Підбрехнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ підбріхувати.
Побентежити, -жу, -жиш, гл. Обезкуражить, смутить (многихъ).
Посвящення, -ня, с. = посвячіння.
Рудявина, -ни, ж. Ржавое болото.
Сійка, -ки, ж. Птица: соя.
Шугай, -гая, м.
1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю.
2) Родъ женской одежды.
3) Имя собаки.