Дрові́тня, -ні, ж. = дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. Як тріски літають-скачуть з під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні.
Куній, -я, -є. Куній. Куній хвіст. А він і зажартував, кунію шубочку попорвав; не журися, моя мила, кунія шубочка зашита буде, ми з тобою жити будем.
Матро́ський, -а, -е. Матросскій.
Підмокати, каю, -єш, сов. в. підмо́кнути, -ну, -неш, гл. Подмокать, подмокнуть.
Полупотіти, -почу, -тиш, гл. Застучать глухо, падая (напр. о плодахъ, падающихъ съ дерева). От і вчепивсь хлопець трясти (груші); полупотіли червонобокі.
Почуття, -тя́, с. = почування. Поніс у серці гірке почуття ненависти. Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає.
Привечерітися, -ріється, гл. безл. Смеркнуться.
Снизька, -ки, ж. Часть ля́ди. (Cм.). Cм. снізка.
Тю меж., выраж. крикъ на волка, собаку, также на человѣка, сдѣлавшаго что-либо глупое. Два вовки так як дві тичини стоять; ми на їх: тю-тю-тю! Тю на твого батька!
Хапу́-хапу́! меж. для выраженія частого хватанія.