Зака́л, -лу, м. и зака́ла, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець.
Надави́ти Cм. надавлювати.
Несміливий, несмілий, -а, -е. Несмѣлый.
Парубота, -ти, ж. соб. Парни. Чортова парубота норовистая.
Повідчиняти, -наю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали. Царські врата повідчинювані.
Понамокати, -каємо, -єте, гл. Намокнуть (о многихъ).
Правдити, -джу́, -ди́ш, гл. Оправдывать. Чоловіка винили, а жінку правдили.
Проречистий, -а, -е. Краснорѣчивый. Моя ж проречиста сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання. Я не проречистий на красне слово.
Фатьол, -ла, м. Бѣлый платокъ, которымъ покрываютъ голову новобрачной. Де ся сі коса діла: ци в поле поленула, ци пуд білий фатьол сіла?
Цовта, -ти, ж. Глыба. Цовта землі, снігу, сахару.
