Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Ґрундзюва́ти, -дзю́ю, -єш, гл. Крѣпко увязывать, упаковывать.
Заня́ти, -ся. Cм. займати, -ся.
Їжак, -ка, м. 1) Ежъ. 2) Родъ намордника съ колючками, надѣваемый на телятъ, чтобы они не могли сами сосать корову.
Наскуповувати, -вую, -єш, гл. Накупать. Наскуповував свиней десяток.
Ріжджа, -жі, ж. Хворость.
Скрутити, -ся. Cм. скручувати, -ся.
Увертатися II, -та́юся, -єшся, сов. в. увертітися, -рчуся, -тишся, гл. Завертываться, завернуться. Дівчина ввертілась у пір'ячко.
Цимбрований, -а, -е. Имѣющій цимбри́ння. Цимбрована криниця.
Шадий, -а, -е. Сѣдой.
