Братися, беруся, -решся, гл. 1) Браться; приниматься. На Гліба-Бориса до хліба берися. Ном. № 451. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Мет. 90. Хмари беруться із землі, а більше із води. Чуб. І. 24. тобі живеться — і на скіпку береться. Тебѣ во всемъ удача. Г. Барв. 312. 2) Идти, направляться, всходить, взбираться, взлѣзать. Як приїду в город, то все берусь почувати в кума. Зміев. у. Раденька вже, як хто навстріч мені береться. МВ. І. 14. Що мені робити? Чи додому, чи до тестя братись. Г. Барв. 211. Хтось за ворітьми почав кашляти, і стало чути, як щось, або старе, або недуже, береться в башті по сходах до віконця. К. Чр. 5. Дід, зігнувшися з холоду, береться на піч. Г. Барв. 160. Недалечко слива була рясна. Дивлюсь, щось береться на неї і трусить. Г. Барв. 361. 3) Набираться. Ой я в бору воду беру, — вода не береться. Мет. 50. 4) Собираться, готовиться. Стріляй швидче, бо вже беруться летіть качки. Н. Вол. у. Мати поседіла, береться йти. Драг. 10. Посиділа я в них та й додому беруся. МВ. ІІ. 24. 5) Приближаться (о времени), подходить, доходить. До сорока гоп вже мені береться. Зміев. у. Вже до двох тисяч років береться, як вони її (правду) затуманюють. К. (О. 1861. II. 229). Бралося вже до півночі. Мир. Пов. II. 55. Уже й пуд обіди береться. Чуб. II. 346. 6) Биться, драться. Пішли ся брати на олов'яне боїще; як тот утяв Покотигорошком, — по кістки; Покотигорошок проклятим як вдарив, — по коліна. Драг. 262. 7) — в ноги. Убѣгать, бѣжать. Береся в ноги і втіче. Вх. Лем. 394. 8) — до чого. а) Браться, приниматься за что, дѣлать какое-либо дѣло. До книжки він береться охочо. К. (О. 1861. І. 310). До французької мови і до музики добре й я бралась, до танців тож. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Въ томъ же значеніи безъ предлога. Воно гарненьке, не аби яке, і граматки береться. Г. Барв. 482. б) Липнуть, приставать къ чему. Болото береться до коліс. Хотин. у. 9) — з ким. Вступить въ бракъ. Нащо мені женитися? нащо мені братись? Шевч. Любилися, кохалися, чому не беремся? Чуб. V. 97. Коли син женивсь козацький, доня замуж бралась, — той в жупан, а ся у кунтуш любо одягалась. Мкр. Н. 34. 10) — за кого. Приниматься за кого. Нікого й соромитись: нас двоє; що дня вже за мене береться. Г. Барв. 273. 11) — чим. Превращаться во что. Вгорі дуже холодно, як у нас зімою, через що пара та, що йде од землі з теплим воздухом,.... береться маленькими бульбашками. Дещо (4-те вид.), 99. 12) — на силу. Чувствовать себя въ силахъ. Ой коню мій, коню вороний! чи берешся на силу? Млр. л. сб. 13) береться сварка. Происходить ссора. Між челядю бересі сварка найбільше із за курей та любасів. Шух. І. 35. 14) не береться сон. Не хочется спать. Хата біла, постіль мила, а сон не береться: чорні брови, біле личко на думці снується. Грин. ІІІ. 220. 14) мороз береться. Морозить. Береться світом мороз. Конст. у.

Вустілка, -ки, ж. = устілка. Треба в новий чобіт услати вустілку з сіна або з соломи. ХС. IV. 56.

Зноситися 2, -шуся, -сишся, гл. Износиться. Зносилася свити. І краса була — не знать коли зносилася. Мир. Пов. І. 117.

Позажурюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Опечалиться (о многихъ). Дівчата позажурювались. Г. Барв. 111.

Принатурювати, -рюю, -єш, сов. в. принату́рити, -рю, -риш, гл. Пріучать, пріучить. Батько принатурив його до чумацтва. Харьк. г.

Пристарий, -а, -е. Пожилой. Пристара жінка. Н. Вол. у. Устим пристарий чоловік. Н. Вол. у.

Рогань, -ня, м. = рогаль 1. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Розсип I, -пу, м. 1) Разсыпъ, разсыпка. Дивимось — свіжий розсип: видно брав хтось зерно вночі. Новомоск. у. 2) = розсипка. Од його всі в розсип, як голуби від шуліки. МВ. І. 72.

Роскоренитися, -ню́ся, -нишся, гл. Разростись, распространиться, размножиться. КС. 1883. III. 670. Перед вікнами роскоренився широкий кущ бузку. Левиц. І. 1. 72. Рід... роскоренився великий та дужий. Мир. ХРВ. 120. Я бачив, як дурний роскоренився, то я прокляв його оселю марну. К. Іов. 11.

Халаман, -на, м. Батракъ? Сам пан, сам халаман. Чуб. І. 278.