Ди́вний, -а, -е. 1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. 2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, Бог його знає. То представиться Алкану-пашаті, трапезонському княжаті, молодому паняті, сон дивен, барзо дивен на прочуд. Ум. Дивне́нький, дивне́сенький. Приснився мені сон дивненький, що приїхав мій миленький. Приснився козакові дивнесенький сон.
Добіля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. добіли́тися, -лю́ся, -лишся, гл., Добѣливаться, добѣлиться. Добіляються полотна розстелені по землі.
Домишля́тися, -ля́юся, -єшся = домислятися.
Зрябіти, -бію, -єш, гл. Сдѣлаться рябымъ, пестрымъ. Шия так зрябіла дуже; хто його зна й що воно.
Оженяний, -а, -е. = оженений. Ой приїхав козаченько з України не оженяний.
Повикльовувати, -вую, -єш, гл. Выклевать (многое). Горобці що літа повикльовують усе, що він не понасіває.
Проможність, -ности, ж. = спроможність.
Трюхом нар. Рысью. Трюхом біжить кінь. Ум. трюшко́м.
Цвинтарний, -а, -е. Относящійся къ погосту, кладбищу.
Щаблюватий, -а, -е. Худой, съ выдающимися ребрами. Щаблювата кобила.
