Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гура

Гу́ра, -ри, ж. Масса, гурьба. Печені разної три гури. Котл. Ен. V. 14. Купа й гура і три оберемки. Ном. № 7684.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРА"
А́рхва, -ви, ж. Арфа.
Братічок, -чка, м. Ум. отъ брат.
Деліка́тно нар. Нѣжно.
Забаря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. забари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Замедлять, замедлить, замѣшкиваться, замѣшкаться, опаздывать, опоздать, засиживаться, засидѣться. Пусти, мати, погуляти, — я не забарюся. Чуб. V. 2. Поїхав царевич на охоту та там і забарився аж три дні. Рудч. Ск. І. 97.
Колачиння, -ня, с. = колачини. У тиждень було у нас колачиння. Федьк.
Мах I, маху, м. Взмахъ, размахъ. За їден мах голову зрубав. Так махнув шапкою, мов душа його з тим махом вилинула. Г. Барв. 126. Так зо всього маху і сунув ночви з дяком додолу. Драг. У мах. Быстро, сразу.
Обаряти, -ря́ю, -єш, гл. = варитися. Мил. 221. Та прибувайте, таточку, за мною не обаряйте. Мил. 186.
Поперемучувати, -чую, -єш, гл. Измучить (многихъ).
Принадонька, прина́дочка, -ки, ж. Ум. отъ принада.
Шевченко, -ка, м. Сынъ сапожника. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.