Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Гухна́ль, -ля́, м. = Ухналь.
Драння́, -ня́, с. соб. Лохмотья.
Заду́мати, -ся. Cм. задумувати, -ся.
Образливість, -вости, ж.
1) Оскорбительность.
2) Обидчивость.
Полетіти, -лечу́, -ти́ш, гл. Полетѣть. Полетів голуб та й сів у житі.
Положкиня, -ні, ж. = поліжниця.
Пооблягати, -гаємо, -єте, гл. То-же, что и облягти, но во множествѣ.
Послушне нар. Покорно. Прошу послушне.
Рудіти, -ді́ю, -єш, гл. Рыжѣть.
