Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гризти

Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Ном. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. Грин. II. 153. 3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Стор. Гризе мене одна думка. Г. Бар. 295. 4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так. Ном. № 7350.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 326.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРИЗТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРИЗТИ"
Желі́зний и пр. = залізний и пр.
Занори́читися, -чуся, -чишся, гл. Упасть лицомъ внизъ. Він підскочив ти пихиць її! так і заноричилась! Черниг. у.
Куман, -на, м. 1) Родъ кувшина металлическаго или глинянаго? Убѣгая изъ дому, дѣвушка-черкешенка выбираетъ, что съ собой взять: Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні ку мани, жемчуг, атлас, парчу, сап'ян. Мкр. Г. 32. Въ Лохвиц. у. такъ называется большая глиняная банка. 2) Большая корзина, сплетенная изъ соломы въ видѣ кадки для храненія муки или зерна. Нѣж. у.
Лі́туватися, -туюся, -єшся, гл. = літувати. Констант. у.
Подуванити, -ню, -ниш, гл. Подѣлить. Між собою подуванили.
Позаходитися, -димося, -дитеся, гл. То-же, что и зайтися, но о многихъ или о многомъ. Также: поссориться (о многихъ). На другий день щось сі позаходили, а він побив і жінку. Гн. II. 113.
Попосваритися, -рюся, -ришся, гл. Нассориться, много поссориться. Коло кожного воза треба попосваритись. О. 1862. VI. 98.
Прихильний, -а, -е. Расположенный, склонный, благосклонный. Ти ще одна до мене прихильна зосталась. Мир. Пов. II. 114. Вони були прихильні до церковної служби. К. Гр. Кв. VIII.
Сокотити, -чу́, -ти́ш, гл. Беречь, стеречь. Шух. І. 184. Зелене вино славно зацвіло; сокотила вино гречная панна. Гол. IV. 535.
Улюбляти, -ляю, -єш, сов. в. улюбити, -блю, -биш, гл. 1) Только несов. в. Долюбливать. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143). 2) Только сов. в. Полюбить. Дуже вже цього хлопця улюбила. Зміев. у. Голуба убив, голубку влюбив. Чуб. V. 246. Я улюбив що. Мнѣ понравилось что-нибудь. Дав нам привелей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які сами улюбимо. К. ЧР. 225.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРИЗТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.