Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гризти

Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Ном. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. Грин. II. 153. 3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Стор. Гризе мене одна думка. Г. Бар. 295. 4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так. Ном. № 7350.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 326.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРИЗТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРИЗТИ"
Богумілля, -ля, с. = богомілля. Ум. богуміллячко. Пішла лисичка-сестричка на богуміллячко. Мнж. 3.
Варварство, -ва, с. Варварство. К. Бай. 134. К. Краш. 33.
Вишаровувати, -вую, -єш, сов. в. вишарувати, -рую, -єш, гл. Хорошо вымывать, вымыть, смывать, смыть при помощи мочалки, щетки и пр. (твердый предметъ — посуду, мебель, стѣну). Сим. 130. Стіни вимиті, вишаровані, неначе сього року збудовані. Стор. II. 110.
Звірни́к, -ка́, м. Звѣринецъ. Вх. Лем. 418.
Мли́ця, -ці, ж. Лошонокъ, родившійся во время цвѣтенія ранней гречихи. Вх. Пч. II. 6.
Поляна, -ни, ж. = полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. Ум. поля́нка, поляночка. Чуб. V. 477.
Пополотніти, -ні́ю, -єш, гл. Поблѣднѣть. Стор. МПр. 10. Пополотніла Мотря. Мир. ХРВ. 174.
Судьба, -би, ж. Осужденіе, пересуды. Се не судьба, а щира правда. Ном. № 6720.
Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. 3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.
Шнирина, -ни, ж. до шнири́ни. До нитки. Ум. шнири́нка, шни́рочка, шнири́ночка. Обдере до шнирочки, до шерстиночки. Ном. № 4848. Обідрав її до шнириночки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРИЗТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.