Ад, а́ду, м. = Пе́кло. Пойде Ирод сам по аду Луциперу на пораду.
Дядини́, -ди́н, ж. мн. Вторникъ на первой недѣлѣ послѣ пасхи, въ который поминаютъ дядей и тетокъ.
Залиця́йник, -ка, м. Ухаживатель. До себе нікого не підпускає... зараз прізвище залицяйникові й приложить.
Місте́ць и пр. = мистець и пр.
Поночіти, -чіє, гл. безл. Темнѣть вечеромъ. Уже стало поночіти, як ми рушили додому. Хай ще більш поночіє.
Сайгак, -ка, м. 1) Дикая коза, сайга. З власних рук годував диких кіз, сайгаків. 2) Колъ вышиною съ человѣка; два такихъ кола, забитые рядомъ, служать снарядомъ для привязыванія овецъ: шею овцы вкладываютъ между ними, а сверху ихъ связываютъ. А ну, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти.
Тачечка, -ки, ж. Ум. отъ тачка.
Товкмачити, -чу, -чиш, гл. 1) Утаптывать, плотно укладывать. 2) Бить, колотить. 3) Толковать, твердить одно и тоже. Я вже тобі тричи і оце четвертий раз пишу, що я се літо не вирвуся з Петербургу, що не прибуду додому, чи до тебе. А ти мені що раз товкмачиш, що «я тебе жду», що «чи будеш ти, чи ні».
Цикавка, -ки, ж. = сикавка.
Швай меж., для выраженія ухода украдкой откуда либо. Я як напилася на їх, а вони тоді швай, швай, швай — тікати.
