гривня
Гри́вня, -ні, ж. 1) Мѣдная монета въ 3 к., въ иныхъ мѣстностяхъ 2 1/2 коп. Став у брамі з мішком грошей і усім дав по гривні. Сказав на гривню правди. 2) — золота́. Червонецъ? Обдарована Марусенька гривнями золотими, талярами битими. Ум. Гри́венька. Наш пан дав по гривеньці, пані п'ятака. Ув. Гривня́ка. Ентелові ж дав на кабаку трохи не цілую гривняку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 325.
Том 1, ст. 325.