Болботливий, -а, -е. 1) Болтливый.
2) Неотчетливо говорящій.
Гуну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Він разом як гуне! 2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Собаки так і гунули, та вп'ять назад.
Магнате́рія, -рії, ж. соб. Магнаты, высшее дворянство старой Польши.
Околичник, -ка, м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность.
Перемага, -ги, ж. = перемога. В тім тільки й перемага, що він бідний, а вона багатирка.
Посоромно нар. Совѣстно, стыдно.
Походонька, -ки, ж. Ум. отъ похода.
Учуватися, -вається, сов. в. учутися, -сться, гл. безл. Слышать, послышаться. Спідньому вчулось, що він верхнього міри, та каже; «аршин!» То мабуть, діду, так мені вчувається.
Хвиль, -ля, м.
1) Валетъ въ картахъ.
2) Названіе игры въ карты и козырной дамы въ той же игрѣ.
Червенобочка, -ки, ж. Порода грушъ.
