Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Н. п. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Ось і у всі дзвони брязнули. Г. Барв. 158. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Г. Барв. 225. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. Г. Барв. 402 — 103. На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. Мнж. 22. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах. Н. Вол. у.

Витрушуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. витруситися, -шуся, -сишся, гл. Вытряхиваться, вытряхнуться, выпадать, высыпаться.

Вуглярство, -ва, с. Промыселъ выжиганія углей. Желех.

Заста́вонька, -ки, ж. Ум. отъ заста́ва.

Клинець, -нця, Ум. отъ клин. 1) Клинышекъ — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 99, 249. Также какъ часть одежды. 2) Клинъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ, которымъ поднимается жерновъ для ковки послѣдняго. Мик. 481. 3) Вѣшалка въ видѣ деревяннаго колышка въ стѣнѣ. Новеньке ситце на клинці, а старе під лавою. Ном. № 5316. Ой мій коник тобі стайні не загноїть, а золота зброя клинців не поломить. Pauli. II. 23. 4) Гвоздь, подковный гвоздь. Вх. Уг. 244. 5) Различнаго рода орнаменты, въ которые составною частью такъ или иначе входить треугольникъ или фигура на него похожая: въ размалевкѣ глиняной посуды — рядъ сегментовъ по краю тарелки. (Вас. 184), въ писанках — рисунокъ изъ 24 треугольниковъ. (КС. 1891. VI. 364), въ вишивкахъ: овескові, реп'яшкові клинці. ( Залюбовск.) и пр.

Персона, -ни, ж. Персона, особа, лицо. Не гуляй же, сину, із панами та з великими персонами. Чуб. V. 102.

Попередниця, -ці, ж. Передняя часть запаски, фартухъ, надѣваемый спереди къ запаскѣ, плахтѣ. Чуб. VII. 427. КС. 1893. V, 282, XII, 449. Вас. 170. МУЕ. І. 141. Cм. задниця.

Приробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. приробити, -блю́, -биш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Чортинята миттю приробили йому довгенькі крила. Стор. МПр. 47. 2) Зарабатывать, заработать. Г. Барв. 371. Два годи ходив по Дону, приробив трохи грошей. Г. Барв. 175. Позичив грошей та й приробив собі, як той, що талант дано йому, що у євангелії читають. Камен. у.

Рантушина, -ни, ж. = рантух.

Ребро, -ра, с. 1) Ребро. Худий, аж ребра світяться. Ном. № 8551. 2) Бокъ горы, обрыва, скалы. Шух. I. 14. Яри гайові меж невисокими, та крутими горами та шпилями, меж дубовими та грабовими гаями, що роскішно поросли на крутих ребрах, на вершках гір та шпилів. Левиц. І. 203. 3) Каждая изъ двухъ боковыхъ дощечекъ терлиці. Шух. І. 147. 4) — бо́же. Раст. Convallaria multiflora. Лв. 97. Cм. кукурічка. Ум. реберце, реберечко. Чуб. V. 662. Повернися бочком..., ще й реберечком. Мил. 103.