Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Докла́дність, -ности, ж. Обстоятельность, точность; подробность въ изложеніи.
Ду́ти, -дму, -дмеш, одн. в. ду́ну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуґа. Черном. Дунув вітер по-над ставом. Шевч. 88. 2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. Cм. дуйнути.
Зароже́дно нар. Урожайно.
Латкувати, -ку́ю, -єш, гл. = латувати. Шух. І. 91.
Омилок, -лку, м. Раст. Lolium temulentum. Вх. Уг. 255.
Позв'язувати, -зую, -єш, гл. Связать (во множествѣ).
Поступцем нар. Отступая шагъ за шагомъ. Кіевск. у.
Промордувати, -ду́ю, -єш, гл. Промучить.
Староста, -ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91. 4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. старо́стонько.
Шапошки, -шок, ж. мн. = шапошник 2. Чуб. IV. 41.