Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = деренчати. Голос їй дренчить. Св. Л. 103. Панотець давно хріп, аж вікна дренчали. Св. Л. 13.
Дру́жність, -ности, ж. Дружная жизнь, дружелюбіе. Та то тільки кажуть, шо у них дружність, а вони дома їдяться, як ті собаки. Канев. у.
Зава́жити Cм. заважувати.
Молисти́тися, -лищуся, -стишся, гл. Проситься. Він єго бив, а той так молиститься. Вх. Зн. 36.
Намисти́на, -ни, ж. Одно зерно мониста. Ум. намистинка, намисти́ночка.
Покосити, -шу́, -сиш, гл. Скосить. Хто ж тую травицю покосить? Чуб. III. 136. Пішли вони косить; покосили і поклали в копиці. Чуб. II. 409.
Поросколихувати, -хую, -єш, гл. Раскачать (во множествѣ).
Саж, -жа, м. 1) Хлѣвъ, мѣсто, куда затворяютъ животное для откармливанія. Чуб. VI. 393, 395. К Різдву Максим у саж закинув кабана. Бор. 72. А де отті? невже в сажах годує хам собі на сало? Шевч. 2) Плетеная изъ лозы овальная корзинка, по формѣ напоминающая яйцо; она погружается въ воду и ней въ хранится поймання рыба.
Смолавий, -а, -е. Сопливый. Угор.
Спина, -ни, ж. Спина. Кров дзюркотить, булькотить з спини. ЗОЮР. I. 146. Ум. спинка, спи́ночка.