Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Гматати, -таю, -єш, гл. Комкать, гнуть.
Ґаґота́ти, -ґочу́, -чеш, гл. = Ґаґати.
Закива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Закивать. 2) п'ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. 3) п'ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого.
Заколо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заколоти́ти, -лочу́, -тиш, гл. 1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. . 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.
Занево́лити Cм. заневолювати.
Палючий, -а, -е. Жгучій. Палюча горілка. Уже на коневі і хвіст обгорів, такий то палючий той змій. Терпіти... од літньої спеки палючої.
Пробу меж. = пробі. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней.
Цариха, -хи, ж. = цариця. Убираються їхать до царихи.
Цендибор, -ра, м. Коловоротъ, родъ сверла.
