Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верзувати

Верзувати, -зую, -єш, гл. Издѣваться. Испорч. коверзувати? Слово сомнительное: встрѣчено только въ одной пѣснѣ, помѣщенной въ соч. В. Шульгина: «Юго-западный край» (1864). А там стали шкури дерти, як і спершу дерли, — цілий тиждень верзувати, як і верзували. (106).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 136.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЗУВАТИ"
Заги́рити, -рю, -риш, гл. Утратить, растратить. Напірне маєток. Вх. Зн. 18.
Крадючий, -а, -е. Крадущій. Води, Боже, і на трудящого і на крадючого. Ном. № 10134.
Моска́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Обрусѣвать. Уже почав москалитися! Конст. у. 2) Осолдатчиваться.
На́мість, на́місць, нар. Вмѣсто. Желех.
Поринути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози. К. Досв. 86.
Потирач, -ча, м. Помыкающій кѣмъ. Довелося хазяїну мною руки потирати. Ой потирай, потирану, коли тобі довелося, а я буду коритися, коли мені горе няюся. Н. п. (Г. Барв. 275).
Саляник, -ка, м. Майскій шукъ, Melolontha vulgaris. Вх. Пч. II. 27.
Свиногриз, -за, м. Шуточно: собака. Новомоск. у.
Смілий, -а, -е. Смѣлый. МВ. (О. 1862. III. 55). Ум. сміленький, сміле́сенький.
Удовж нар. 1) Вдоль. Було б вчити, як лежало поперек подушки, а як вдовж, то вже не помажеться. Ном. № 6009. 2) Въ длину. Який вдовж — такий втовш. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.