Випряжний, -а, -е. Выпряженный? Встрѣчено только въ пѣснѣ, опубликованной у и повидимому фальсифицированной: Коні воронії, коні випряжнії.
Зану́да, -ди, ж. Тоска. Як осліп я, тик зануда така, не дай Боже! Ум. зану́дна. В тебе жінка голубка, а нам гірша занудна: вона тебе голубить, а нас гірше занудить. Гадяч. у.
Кевкнути, -кну, -неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло.
Перчаківка, -ки, ж. Перцовка, водка настоянная на перцѣ. Давайте лиш, млинців гарячих, а я ось пошаную гостей перчаківкою.
Померзлий, -а, -е. Смерзшій.
Понавіряти, -ря́ю, -єш, гл. Раздать въ долгъ. Людям багато понавіряв, як би то всі пооддавали.
Попелище, -ща, с.
1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу.
2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився.
Посвітитися, -тимося, -титеся, гл.
1) Зажечься (во множествѣ). Сами свічі посвітилися.
2) Зажечь огни. Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися.
Скимник, -ка, м. Схимникъ.
Тупотнява, -ви, ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить.
