Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

веретяний

Веретяний, -а, -е. Дерюжный; подобный дерюгѣ. У своїй веретяній свитині. Г. Барв. 22.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 136.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕТЯНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕТЯНИЙ"
Векнути, -ну, -неш, гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув. Мир. Пов. II. 69.
Вичервонити, -ню, -ниш, гл. Окрасить въ красный цвѣтъ.
Зукрасити Cм. зукрашати.
Мі́сячно и мі́сяшно, нар. 1) Мѣсячно, лунно. Так місячно, хоч голки збірай. Ном. № 592. 2) Помісячно. А чи нема тут такої молодиці, щоб місячно згодилась? МВ. І. 24.
Несподіванка, -ки, ж. Неожиданность; сюрпризъ.
Отеса, -си, ж. Веревка, соединяющая концы передней оси съ оглоблями. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не бурчала. Ном. № 12172.
Петельгузий, -а, -е. Ковыляющій ногами.
Самоукий, -а, -е. Самъ учившійся. Желех.
Совгач, -ча, м. Песть въ сукновальнѣ. Мик. 481.
Троскотати, -чу́, -чеш, гл. Кричать, кокотать (о курицѣ). Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕТЯНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.