Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верзиця

Верзиця, -ці, ж. Пустомеля. Верзи, верзице, покуль верзеться. Ном. № 13013.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 136.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЗИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЗИЦЯ"
Заму́чити, -чу, -чиш, гл. Замучить. Ви, жидове, Христа замучили. Чуб. III. 353.
Змучити, -чу, -чиш, гл. Измучить. Левиц. Пов. 37.
Квартиронька и квартирочка, -ки, ж. Ум. отъ квартира.
Кленина, -ни, ж. Кленовое дерево.
Ло́мки, ло́мок, ж. мн. ло́мки льодові. Мѣсто, гдѣ бьютъ ледъ. Почали жолніре... людей серед зіми по ломках льодових у плуг запрягати. К. ЧР. 10.
Обуття, -тя́, с. Обувь.
Підупалий, -а, -е. Пришедшій въ упадокъ, ослабѣвшій, обѣднѣвшій. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий. Підупале господарство.
Плодливий, -а, -е. = плідливий. Плодлива, як свиня. Ном., стр. 286, № 4562.
Примайструвати, -ру́ю, -єш, гл. Примастерить, придѣлать.
Росколоти, -ся. Cм. росколювати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЗИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.