Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верзікати

Верзікати, -каю, -єш, гл. = верзякати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 136.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЗІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЗІКАТИ"
Блювати, блюю, -єш, гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44.
Галуха, -хи, ж. Большая галушка.
Звіди, -дів, м. мн. Вывѣдки, развѣдки. Піти на звіди. Аф. 449.
Зві́дки, звідкі́ль, звідкіля́, нар. Откуда. Звідки тебе, серце, виглядати? Лавр. 39. Хилилися густі лози, звідкіль вітер віє. Чуб. V. 240. Хто він такий і звідкіля він? Рудч. Ск. ІІ. 20.
Копистник, -ка, м. = копистка. Ум. копи́стничок. Сіли тато під мисничком, мамка татка копистничком. Чуб.
Пообпалюватися, -люємося, -єтеся, гл. Опалиться (о многихъ), загорѣть (о многихъ). Пообпалювались у дорозі на тих степових вітрах. Г. Барв. 150.
Пострибати, -ба́ю, -єш, гл. Поскакать, попрыгать. Пострибала через двір. Шевч. 522.
Пощербити, -блю, -биш, гл. 1) Сдѣлать зазубрины на рѣжущемъ инструментѣ. Гей коняку турки вбили, ляхи шаблю пощербили. Щог. В. 9. 2) Выбить въ нѣкоторыхъ мѣстахъ края глиняной посуды.
Самобійка, -ки, ж. О саблѣ: сама рубящая (въ сказкахъ). Шабелька-самобійка така, що скільки війська не буде, — все сама побє. Грин. I. 100.
Хотяй сз. = хоть. Гол. І. 261. Ой дай мені, моя сестро, хотяй попоїсти. Грин. ІІІ. 403.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЗІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.