Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

веречи

Веречи, вержу, -жеш, гл. Бросить, кинуть. Угор. Велілась мя в болото веречи, ніж мя мали вояки стеречи. Гол. І. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 136.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕЧИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕЧИ"
Бешпетити, -чу, -тиш, гл. Пачкать, гадить. Мухи бешпетять стіни.
Власність, -ности, ж. Собственность. Левиц. Пов. 320. Листи Шевченка тепер уже сталися власністю всеї рідкої землі, всеї слав'янщини. О. 1861. X. 3.
Гру́шечка, -ки, ж. Ум. отъ груша.
Дебеля́ка, -ки, об. Дебелый, плотный, толстый.
Дові́дний, -а, -е. Доказательный.
Допарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Подобрать пару. Могил. у.
Мо́кнути, -ну, -неш, гл. = мокти.
Позасипляти, -ля́ємо, -єте, гл. = позасипати 2. Бідні діти, де сиділи, там і позасипляли, вечері дожидаючи. Харьк. у.
Попрокурвувати, -вую, -єш, гл. Растратить, ведя развратную жизнь. Попрокурвували худобу сини, як умер пан старий. Лебед. у.
Стрелити Cм. стріляти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕЧИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.